Пухлини гіпофіза – група доброякісних, рідше – злоякісних новоутворень передньої долі (аденогіпофіза) або задньої долі (нейрогипофиза) залози. Вони однаково часто діагностуються у осіб обох статей, зазвичай у віці 30-40 років. Переважна більшість пухлин гіпофіза складають аденоми, які поділяються на кілька видів залежно від розмірів і гормональної активності. Симптоми пухлини гіпофіза є поєднанням ознак об’ємного внутрішньомозкового процесу і гормональних порушень. Діагностика пухлини гіпофіза здійснюється проведенням цілого ряду клінічних і гормональних досліджень, ангіографії та МРТ головного мозку.
Достовірні причини розвитку пухлин гіпофіза до кінця не вивчені, хоча відомо, що деякі види новоутворень можуть бути обумовлені генетично.
У число факторів, що привертають до розвитку пухлин гіпофіза, входять нейроінфекції, хронічні синусити, черепно-мозкові травми, гормональні зміни (в тому числі внаслідок тривалого застосування гормональних препаратів), несприятливий вплив на плід в період вагітності.
Пухлини гіпофіза класифікуються з урахуванням їх розмірів, анатомічного розташування, ендокринних функцій, особливостей мікроскопічного фарбування і т. д. В залежності від розміру новоутворення виділяють мікроаденоми (менше 10 мм в максимальному діаметрі) і макроаденоми (при найбільшому діаметрі більше 10 мм) гіпофіза.
За локалізацією в залозі розрізняють пухлини аденогіпофіза і нейрогіпофіза. З урахуванням гістологічної структури пухлини гіпофіза підрозділяються на злоякісні і доброякісні новоутворення (аденоми). Аденоми виходять із залозистої тканини передньої долі гіпофіза (аденогіпофіза).
За функціональної активності пухлини гіпофіза діляться на гормонально-неактивні («німі», інсіденталоми) і гормонально-активні аденоми (що виробляють той чи інший гормон), які зустрічаються в 75% випадків.
Розвиток гормонально-активних пухлин гіпофіза, що продукують один або кілька гормонів, може призводити до розвитку центрального гіпотиреозу, синдрому Кушинга, акромегалії або гігантизму і т. д. Пошкодження гормонопродукуючих клітин при зростанні аденоми може викликати стан гіпофізарної недостатності. У 20% пацієнтів відзначається безсимптомний перебіг пухлин гіпофіза, які виявляються лише при аутопсії. Клінічні прояви пухлин гіпофіза залежать від гіперсекреції того чи іншого гормону, розмірів і швидкості росту аденоми.
У міру збільшення пухлини гіпофіза розвиваються симптоми з боку ендокринної та нервової систем.
Соматотропінпродукуючі аденоми гіпофіза призводять до виникнення акромегалії у дорослих пацієнтів або гігантизму, якщо вони розвиваються у дітей.
Пролактинсекретуючих аденоми характеризуються повільним зростанням, проявляються аменореєю, гінекомастією і галактореєю. Якщо такі пухлини гіпофіза продукують неповноцінний пролактин, то клінічні прояви можуть бути відсутні.
АКТГ-продукують аденоми стимулюють секрецію гормонів кори надниркових залоз і ведуть до розвитку гіперкортицизму (хвороби Кушинга). Зазвичай такі аденоми ростуть повільно. Аденоми нерідко супроводжують протягом гіпотиреозу (функціональної недостатності щитовидної залози).
Вони можуть викликати завзятий тиреотоксикоз, надзвичайно стійкий до медикаментозного і хірургічного лікування. Гонадотропні аденоми, що синтезують статеві гормони, у чоловіків приводять до розвитку гінекомастії та імпотенції, у жінок – до порушення менструального циклу і маткових кровотеч.
На сьогоднішній день в лікуванні пухлин гіпофіза ендокринологія застосовує хірургічний, променевий і лікарський методи. Для кожного виду пухлин гіпофіза існує специфічний, найбільш оптимальний варіант лікування, який підбирається ендокринологом і нейрохірургом.
Довгого віку – міцного здоров’я!
к.м.н. Лікар ендокринолог