Приносовими пазухами називають порожнини, що розташовані у черепній ділянці.
Існує чотири групи приносових пазух носа, які отримали відповідні до свого розташування назви:
- Верхньощелепна пазуха або гайморова – є найбільшою приносовою пазухою, та розташована у верхній щелепі, парна;
- Лобова пазуха – перебуває у лобній кістці, парна;
- Решітчастий лабіринт – утворена завдяки коміркам решітчастої кістки, парний;
- Клиноподібна пазуха – вважається основною, та перебуває в тілі клиноподібної кістки.
Приносові пазухи починають своє формування у період внутрішньоутробного процесу, і закінчують лише після початку статевого дозрівання.
Захворювання приносових пазух
Найбільш поширеним з усіх наявних хворіб ЛОР органів є запалення приносових пазух носа – синуситів. Існують певні форми синуситів:
- Гайморит – запальний процес гайморових пазух;
- Етмоїдит – запальні процеси клітин решітчастого лабіринту;
- Фронтит – запальні процеси в пазухах лобної ділянки;
- Сфеноїдит – запальні процеси в клиноподібній пазусі.
У більшості випадків першість займають етмоїдити та гайморити, а далі фронтити та сфеноїдити. До того ж дві останні хвороби є найнебезпечнішими через високу можливість розвитку внутрішньочерепних гнійних ускладнень. Нерідко можна зустріти комбінацію двох, трьох та навіть всіх чотирьох типів запалення приносових пазух.
Висвітлюючи питання класифікації синуситу, зупинимося на 2 її варіантах.
- Класифікація, прийнята в країнах СНД, яка є наразі актуальною і в Україні. Згідно з цією класифікацією синусити розрізняють:
за перебігом та формою ураження:
- гострий (катаральний, гнійний, некротичний);
- хронічний (катаральний, гнійний, пристінково-гіперпластичний, поліпозний, фіброзний, кістозний).
За локалізацією:
- верхньощелепний синусит;
- етмоїдит;
- фронтит;
- сфеноїдит;
- гемі- та пансинусит.
За причиною виникнення:
- риногенний;
- одонтогенний;
- травматичний.
За природою збудника:
- вірусний;
- бактеріальний;
- грибковий;
- змішаний.
За поширеністю:
- ускладнений;
- неускладнений.
За ступенем тяжкості перебігу:
- легкий;
- середній;
- тяжкий.
- Класифікація, розроблена в країнах Європи, який містить загальні сучасні відомості про визначення, етіологію, патогенез, діагностику та рекомендовану тактику лікування всіх форм синуситу.
- Гострий риносинусит:
- гострий післявірусний риносинусит;
- гострий бактеріальний риносинусит.
- Хронічний риносинусит:
- хронічний синусит з поліпозом;
- хронічний синусит без поліпозу.
Тривалість запалення приносових пазух
Запальний процес слизової оболонки порожнини носа та приносових пазух. Розрізняють запалення:
- гостре (триває <12 тиж.; симптоми зникають повністю):
– вірусне (застуда; зазвичай, триває <7 днів) та
– невірусне (симптоми наростають після 5 днів, або тривають ≥10 днів, але <12 тиж.);
2) хронічне (триває ≥12 тиж.) з носовими поліпами або без них.
Причини та симптоми захворювань приносових пазух
Причиною появи запалення приносових пазух найчастіше виступає ускладнення гострого риніту, грипу, кору, скарлатини та подібних інфекцій.
У розвитку запального процесу слизових оболонок носа відіграє:
- складна взаємодія між запальними клітинами,
- блокування устя навколоносових пазух,
- порушення мукоциліарного транспорту,
- ураження кісткових структур навколоносових пазух.
Причини блокування устя навколоносових пазух:
- алергічний або неалергічний риніт,
- інфекції,
- анатомічні аномалії порожнини носа (напр. викривлення носової перетинки), інше.
Етіологічні чинники гострого запального процесу:
риновіруси (до 50 %), інші віруси, S. pneumoniae, Н. influenzae, М. catarrhalis, рідше — інші бактерії або грибки.
Запалення приносових пазух, зокрема верхньощелепних, — це патологія зубів, що призводить до одонтогенного синуситу.
Риносинусит — інфекційно-запальне захворювання слизової оболонки носа та приносових пазух, що є продовженням, як правило, гострої респіраторної інфекції.
У звичайних умовах інфікуванню приносових пазух протидіють такі фактори, як:
- постійна вентиляція синусів;
- природній адекватний дренаж приносових пазух;
- неспецифічний місцевий захист слизової оболонки;
- специфічний місцевий захист та загальний імунітет.
Для нормального функціонування верхніх дихальних шляхів і дренування синусів визначальним є прохідність природних отворів між пазухою та порожниною носа. Завдяки ним відбувається вентиляція пазух, зігрівання повітря, а також дренування синусів шляхом евакуації слизу.
КЛІНІЧНА КАРТИНА
- Суб’єктивні симптоми:виділення водянистого, слизового або гнійного секрету з носа, закладення носа, стікання виділень по задній стінці глотки, що часто провокує кашель, порушення нюху, головний біль або відчуття розпирання у ділянці ураженої пазухи.
- Об’єктивні симптоми:гарячка або субфебрилітет, гіперемія та набряк слизової оболонки, виділення з носа та по задній стінці глотки, підвищена чутливість ділянки над ураженою пазухою при пальпації. Забарвлення виділень з носа чи гарячка не дають можливості диференціювати вірусну або бактеріальну етіологію.
- Типовий перебіг:гостре запалення, зазвичай минає самостійно (покращення настає вже через 48 год); хронічне запалення перебігає з фазами ремісії та загострень. Погіршення після 5 днів хвороби чи стійкість симптомів >10 днів може свідчити про бактеріальну суперінфекцію.
Переважна локалізація запального процесу в окремих синусах зумовлює характерні для них клінічні ознаки. Вони полягають у наявності локального болю в проекції тієї чи іншої пазухи.
ДІАГНОСТИКА
Допоміжні дослідження
- Ендоскопічне обстеження порожнини носа та навколоносових пазух.
- Лабораторні дослідження.
- Візуалізаційні дослідження: КТ навколоносових пазух (рідше — рентген) — відсутність повітряності, рідина у пазусі, потовщення або поліпи слизової оболонки, анатомічні зміни, які сприяють запальному процесу, ускладнення. МРТ — для діагностики грибкової інфекції або пухлин.
- Мікробіологічні дослідження.
Ускладнення
Варто окремо зупинитися на ускладненнях синуситу. До них відносять:
- місцеві (набряк, періостит у проекції пазухи);
- орбітальні (набряк повік, періостит орбіти, субперіостальний абсцес, флегмона орбіти). Їх можна запідозрити за наявності будь-яких змін з боку орбіти. Такі пацієнти потребують ургентної консультації.
- внутрішньочерепні (менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцес мозку, тромбоз кавернозного синуса). Підозра на розвиток цих захворювань виникає при вираженому головному болю, порушенні свідомості та наявності загальномозкових чи неврологічних симптомів.
Лікування захворювань приносових пазух у медичному центрі «Вік здоров’я»
У сучасних умовах лікування пацієнтів з гострим синуситом проводять комплексно.
До основних груп лікарських засобів, що застосовують для впливу на окремі патогенетичні ланки риносинуситу, відносять:
- антибактеріальні,
- протинабрякові,
- протизапальні,
- муколітичні препарати.
Якщо консервативна терапія не приносить полегшення → розгляньте необхідність хірургічного втручання (функціональна ендоскопічна риносинусохірургія [functional endoscopic sinus surgery — FESS]).
Препарати, показані для лікування гострого синуситу, призначають залежно від ступеня захворювання.
Важливим моментом у лікуванні гострого синуситу є забезпечення повноцінного дренажу ураженої пазухи.
Хірургічні:
- пункція ураженої пазухи. Частіше це стосується верхньощелепної пазухи;
- оперативне лікування. Найчастіше використовують при хронічному синуситі, а також ускладнених формах гострого риносинуситу.
Наступним важливим напрямком в лікуванні синуситу є протизапальна терапія
Для поліпшення відтоку ексудату з ураженої пазухи застосовують муколітичні препарати.
Ми наголошуємо на важливості своєчасного звернення до лікаря отоларинголога! Наші фахівці ретельно обстежують кожного пацієнта, щоб визначити необхідність хірургічного лікування та запобігти внутрішньочерепних ускладнень. Якщо ви помітили у себе симптоми захворювання, наші ЛОР професіонали завжди допоможуть їх вилікувати!
Довгого віку – міцного здоров’я!
